В історії нашого народу чимало сумних сторінок. Та чи не найтрагічнішими були ті, які пов’язані з репресивною політикою радянського тоталітаризму.
Щороку у третю неділю травня ми вшановуємо жертв політичних репресій. Цей день пам’яті і скорботи присвячений відродженню національної пам’яті про ці страшні події, приверненню уваги суспільства до трагічних подій в історії України, утвердженню нетерпимості до будь-яких проявів насильства проти людяності.
Пам’ять назавжди закарбувала людські трагедії 1930-х років, коли за одне лише необережне слово можна було заплатити життям.
Кількість жертв політичних репресій в Україні не піддається підрахунку – це неймовірні цифри. Деякі фахівці вважають, що за період від початку 20-х і до кінця 80-х років ХХ століття, тобто за час правління більшовицько-комуністичного режиму, в Україні було заарештовано майже півтора мільйона осіб (із них понад 50% – українці). Величезну кількість із них було розстріляно, всі інші пройшли тюрми, заслання, вислання (майже три мільйони українців), каторгу, табори, примусово побували в психіатричних закладах.
Одним із трагічних символів тієї доби є київська Биківня – у Биківнянському лісі розташоване найбільше в Україні місце поховання жертв масових політичних репресій. Тут був об’єкт спеціального призначення НКВС, де наприкінці 1930-х – у 1940-х роках відбувалися масові захоронення розстріляних та закатованих.
Трагедія Биківні стоїть в одному ряду з такими злочинами, як Аушвіц, Бухенвальд, Дахау, Бабин Яр та Катинський розстріл.
По всій Україні розкидані місця масових поховань людей, позбавлених свободи, гідності, майна, замордованих та безвинно страчених:
П’ятихатки у Харкові,
Рутченкове поле у Донецьку, Дем’янів лаз у Прикарпатті,
Суча балка на Луганщині,
урочище Триби на Полтавщині,
Халявин біля Чернігова.
Такі ж братські могили є і у Вінниці, Умані, Житомирі, Бердичеві, Львові, Запоріжжі, Одесі та багатьох інших містах.
В більшості вина вбитих і закатованих була лише в тому, що вони були громадянами Радянського Союзу і жили в часи сталінського «Великого терору» 1937–1938 років.
Катування, розстріли невинних без суду і слідства, насильницькі депортації, фільтраційні табори, масові переслідування з політичних мотивів – здавалося, що все це з падінням радянської системи назавжди залишилось в історії. Але ідеологічні спадкоємці СРСР у путінській росії знову принесли на українську землю масові політичні репресії.
Після широкомасштабного вторгнення росії терор і політичні переслідування стали моторошною реальністю для величезної кількості українців, чиї міста і села окупували війська агресора.
Буча, Ірпінь, Гостомель, Маріуполь - трагедії цих міст у 2022-му - сучасна історія російського терору. Тому День пам’яті жертв політичних репресій набуває для нас нового значення. Ціною надзусиль і багатьох життів Україна бореться не тільки за те, щоб звільнити свою землю від російських окупантів та відновити свій суверенітет. Вона бореться за те, щоб сталінські методи Великого терору не були інструментом політики у XXI столітті.
Згадаймо усіх невинно загиблих, помолімося за їх душі, бо не маємо права забути!